Українці, героїчні та багатостраждальні українці!

Хочу вам сказати чесно: я ніколи вас не любив! Так, з мого полтавського дитинства, де ви били мене за те, що я «вашого Христа вбив» і де на єврейських наших будинках ви писали «Жиды, мы вашей кровью крыши мазать будем!» – за що мені було вас любити?

АЛЕ СЬОГОДНІ Я БАЖАЮ ВАМ ПЕРЕМОГИ!

І в моїх єврейських генах клинописом і на віки записана пам’ять про Немирівську різанину, яку в 1648 році влаштували нам ваші запорізькі козаки «Хмель-злодея», і в мене є претензія до вашого чудового президента Зеленського: якщо ви воюєте з російськими окупантами, то чому героїв цієї війни він нагороджує орденом Богдана Хмельницького, антисеміту та васала Москви?

Але, незважаючи і на це,

Я БАЖАЮ ВАМ ПЕРЕМОГИ!

Так, у Росії, у Москві, видано по-російськи п’ятдесят моїх книг, а в Україні, в Києві, видано по-українськи лише одну, і з сотні друзів моєї юності я можу назвати лише кілька українців – Гену Карюка, Льоню Осику, Колю Губенко та Геннадія Збандута – але все одно з дна своєї шкільної пам’яті, зарядженої віршами Кобзаря, Тичини та Лесі Українки, я піднімаю свою українську мову, щоб сказати:

Я БАЖАЮ ВАМ ПЕРЕМОГИ!

Знаєте, я завжди, все моє життя, вірив у силу Слова, бо весь цей світ був створений за Його Словом. Але які слова звучать сьогодні з Москви, які слова ведуть мовлення і пишуть тамтешні «богоносці»? Ось тільки три цитати:

«Холодный анализ военного времени незаметно переходит уже не просто в столкновение цивилизаций, а в апокалиптический сценарий… И главная схватка отныне снова развертывается между ними. Между Русской Идеей, Катехоном, Православной Цивилизацией и наступающим на нас миром западного Антихриста. Украина нужна не нам, русским. Она нужна Христу. И поэтому мы там и находимся. И поэтому мы оттуда никуда не уйдем… И важным фактором стал прямой удар по Русской Православной Церкви на Украине…» Александр Дугин, лидер международного Евразийского движения, главный редактор портала Катехон.

«Стратегия Зеленского, выполняющего волю Ротшильдов, заключается в уничтожении мужчин Украины об русское оружие с целью создания новой земли обетованной для избранного народа. В этих условиях Россия спасает народ Украины от рабства… Новые власти Украины, возможно, попытаются заселить Донбасс евреями; нынешними жителями «Земли Обетованной» заменят русских, от которых юго-восток страны будет зачищён». Сергей Глазьев, академик, министр экономики ЕАЭС

«Даже если случится невозможное, и мы проиграем, это значит, что вместе с нами проиграет весь мир. Ничего не будет! Будет великий Ноль. И мы все готовы к этому Апокалипсису! Весь народ согласен… В едином порыве! Все, с кем я говорил, все за победу! Поэты, художники… Мы убьем всех! Нам не нужен такой мир, в котором нет нашей победы, Путин не зря про это сказал. И мне радостно! Это такой восторг!.. такой аллах-акбар у всего народа!» Иван Охлобыстин, режиссер, драматург, священник Русской православной церкви.

Читаючи це, я цілодобово не знаходив собі місця, ходив з кута в кут і вимагав від себе знайти слова, які протверезять цих безумців! Адже це твоя професія, говорив я собі, шукай, шукай, ти маєш знайти! І, уявляєте, я знайшов їх – добрі слова, сильні, потужні, ось вони:

«Все это неестественное, лихорадочное, горячечное безумное возбуждение, охватившее теперь праздные верхние слои русского общества, есть только признак сознания преступности совершаемого дела. Все эти наглые, лживые речи о преданности, обожании монарха, о готовности жертвовать жизнью (надо бы сказать чужой, а не своей)… все эти славянские напыщенные, бессмысленные и кощунственные молитвы… крики «ура», вся эта ужасная, отчаянная, не боящаяся обличения, потому что всеобщая, газетная ложь, всё это одурение и озверение, в котором находится теперь русское общество — всё это есть только признак сознания преступности того ужасного дела, которое делается».

Це не мої слова. Це більше ста років тому, у 1904-го року, під час російсько-японської війни, у статті «Одумайтесь!» написав Лев Толстой.

І, знаєте, мене це як обухом по голові вдарило: за 118 років вони схаменулися? Ні! Але якщо цей народ, «бессмысленный и беспощадный», уже тоді, 118 років тому, не зупинив їх найбільший письменник, а до нього не зупинили Радищев, Грибоєдов та Салтиков-Щедрін, то ні я, ні їхні нинішні кумири Борис Гребенщиков та Юрій Шевчук нікого з них уже не зупинять. «Умом Россию не понять», а вірити зусим не можно! Вони продовжуватимуть ракетами стріляти в дітей, з автоматів розстрілювати жінок та старих людей. Але Бог не має мертвих. І тому кожна не вбита ними душа каже вам разом зі мною:

Я БАЖАЮ ВАМ ПЕРЕМОГИ! ПОВНОЇ ПЕРЕМОГИ!

Тільки повна, нищівна поразка і розвал цього тисячолітнього опрично-гебешного рейху може, я сподіваюся, обміркувати – ні, не цих гундяєвих, охлобистих, дугиних та прилепиних, їх вже й донбаська могила не виправить – але їхніх дітей та онуків. І ось заради них, заради моєї воістину православної дружини, а також її та ваших майбутніх онуків

Я БАЖАЮ ВАМ ПОВНОЇ Й ОКІНЧОЇ ПЕРЕМОГИ!

АМЕН!